Головні убори в країнах світу

Головні убори в арміях світу
Армія завжди прагнула відрізнятися від цивільних осіб одягом і головними уборами. Але на відміну від цивільної, армійська мода завжди була більш консервативною... Завдяки цьому, а також поваги до армійських традицій, до наших часів дожили деякі зразки військової форми і головних уборів армій світу, які не змінювалися практично протягом сотень років.
І так, головні убори в арміях світу. Для зручності, розташуємо їх у алфавітному порядку.
Балаклава – головний убір, який охоплює всю голову, залишаючи відкритими лише невелику частину обличчя, наприклад, ніс і очі. Названий на честь міста Балаклава в Криму. Під час Кримської війни 1853-1856 років, такі в'язані шоломи захищали британські війська від холоду. Але інша назва цього предмета одягу, підшоломник, згадується в пресі набагато раніше. Взагалі, цей головний убір став відомий з 19 столітті.
Бандана – трикутний або квадратний хустку. Спочатку бандани використовувалися американськими ковбоями для захисту від пилу. Вони пов'язують на шиї так, щоб можна було їх швидко надіти на обличчя. В кінці 1980-х – початку 90-х років в Каліфорнії бандани використовували, як знак приналежності до певного злочинного угруповання.
Бейсбольна кепка являє собою м'яку шапочку з жорсткими краями і козирком. Історія кепки почалася в 1860 році, коли її стали носити гравці команди Brooklyn Excelsiors. До 1900 році цей головний убір став популярним. У 1940-му відбулося народження сучасної бейсболки. Козирок став набагато коротше, і капелюх стала більш зручною. В даний час бейсболки стали популярним предметом гардероба не тільки спортсменів, але і військових.
Бере. Сучасний бере походить від традиційної капелюхи піренейських пастухів. Промислове виробництво цього головного убору почалося тільки в 17 столітті на півдні Франції. А до 1920 році берети випускали вже більше 20-ти французьких заводів. Бере є частиною уніформи багатьох військових підрозділів армій світу.
Безкозирка — формений головний убір (кепка без козирка) солдатів, матросів, деяких молодших командирів, вихованців військово-морських училищ ряду армій і флотів. В російській армії і флоті з 1811. У 1872 році в російському флоті на безкозирки були введені стрічки, на яких позначалися найменування корабля або номер флотського екіпажу. В 1921 році було затверджено зразок обмундирування для військових моряків. З часом безкозирка піддалася лише невеликим змінам. Замість назви корабля на стрічках з'явилася назва флоту або військово-морського училища. Безкозирка являє собою російський національний головний убір. Її зовнішній вигляд багато знайшли красивим і привабливим, він так імпонував іноземним морякам, що незабаром російська безкозирка завоювала визнання у всіх флотах світу.
Червоні помпони на білих шапочках французьких військових моряків — давня традиція. Раніше в кораблях були тісні приміщення з низькими стелями, і помпон охороняв голову моряка від удару про їх виступи. Зараз корабельні приміщення стали більш просторими, але традиція використання червоного помпона на білих шапочках французьких військових моряків збереглася до цих пір.
Гленгаррі (Glengarry). Шапочка, сплюснута з боків (зразок пілотки), декорована двома ленточкам, прикріпленими ззаду, і невеликим помпоном, пришитим зверху. Зазвичай шиється з щільної вовняної тканини. За легендою гленгаррі в кінці XVIII століття винайшов британський полковник Олександр Рэнелдсон МакДоннелл з Гленгаррі.
Прототипом для нового головного убору став національний шотландський бере балморал, також украшавшийся стрічками і помпоном. Спочатку гленгаррі носився з робочою формою одягу як військовий головний убір у британській армії. Пізніше гленгаррі стали популярні в британській армії, завдяки своїй практичності і зручності носіння. Також гленгаррі стали носитися в якості основного головного убору волинщиків шотландських полків. Зазвичай забарвлення гленгаррі чорна або темно-синя, сучасні військові гленгаррі завжди темно-синього кольору. Сьогодні гленгаррі носять багато шотландські полиці британської армії.
Конфедератка — відомий з XVIII століття чотирикутний головний убір у польській армії.
Куфия (інші варіанти написання – каффия, кафия і кеффия) є традиційним арабським головним убором для чоловіків. Як правило, робиться з шматка бавовни і являє собою шарф, іноді з китицями на кінцях. Його складали по діагоналі і пов'язували на голову різноманітними способами за допомогою агала (петлі або кільця з товстого скрученого шнура) або стрічки. Найчастіше цей головний убір можна зустріти в посушливих районах, носять його для захисту голови від сонця, а очей і рота від пилу і піску. Активно використовується у збройних силах багатьох країн.
Кепі являє собою різновид кепки з плоскої круглої тулією і невеликим козирком. Кепі спочатку був найпоширенішим головним убором у французькій армії. Його попередник з'явився в 1830-х роках в ході окупації Алжиру, і представляв собою легкий тростинний каркас, обтягнутий тканиною. Пізніше дешевизна зробила кепі найпопулярнішим головним убором військових, починаючи з середини 19 століття. В даний час кепі кілька видозмінився і став дуже популярним головним убором. Кепка Корпусу Морської Піхоти США (utility cover, utility cap, eight-pointed cover). Використовується також на флоті і в Береговій Охороні США. Ведмежа шапка. Знамениті шапки гвардійців Великобританії зроблені з хутра північноамериканського ведмедя-грізлі. У офіцерів шапки більш високі і більш блискучі. Справа в тому, що їх роблять з хутра самця, а шапки рядових і унтер-офіцерів – з хутра самки грізлі (він не настільки ефектно виглядає).
Але і шапки рядових гвардійців, які, так би мовити, передаються у спадок, від демобилизующихся солдатів – молодим призовникам, служать, мало не сто років, так що члени товариства охорони тварин можуть бути спокійні за поголів'я ведмедів.
Пакол, пакуль або читарли. Пакуль отримав велику популярність серед пуштунських племен на початку XX століття значною мірою через громіздкість тюрбанів.
Папаха. У російській армії цей головний убір з'явився в 1817 році у військах, які ведуть бойові дії на Кавказі. Втім, тоді він представляв собою лише хутряну шапку. З 1855 року папаха була головним убором військ Кавказького корпусу і всіх козачих військ. Шилася вона зазвичай з смушка, овчини або ведмежого хутра. Наказ 1871 року по Військовому відомству вводив чорну папаху з смушки або мерлушки (хутро ягняти) висотою від 15 до 25 см. А в Сибірському і Оренбурзькому козачих військах були прийняті і так звані трухменки — волохаті папахи туркменського зразка. До Російсько-японській війні 1904-1905 років у діючій армії носили папахи з чорного баранячого хутра. У 1913-му, напередодні Першої світової війни, на папахи перейшла вся армія. Виготовлялися вони з сірої смушки, а розроблені і введені були ще в 1910 році. У Червоній Армії папаха з ідеологічних міркувань («це атрибут царських військ і белогвардейщины») була скасована (так само, як і погони). Але ненадовго. Наказом наркома оборони СРСР від 23 квітня 1936 року вона вводилася знову — правда, тільки для донських козачих частин. Але вже 1 лютого 1941 року наказом військового наркома ця козача папаха була знову скасовано: із 1 жовтня 1941 року армія повинна була почати перехід на нові види обмундирування. Папаха в її сучасному вигляді була введена в 1940 році для маршалів і генералів. А в 1943-му її змогли приміряти і полковники. Папаха була виключена з переліку предметів екіпіровки захисників Вітчизни в 1994-му указом Єльцина, який тоді ввів нову, нинішню форму одягу військовослужбовців. Президент Володимир Путін повернув армії папаху в 2005 році.
Пілотка (garrison cap, side cap, wedge cap, field service cap). Передбачається, що пілотка вперше з'явилася в австрійській армії в кінці XIX століття. Прототипом для неї послужила національна сербська шапочка шайкача, яку носили загони австрійських сербів, що нападали на прикордонні турецькі території. В російській армії пілотка була введена під час першої світової війни в якості головного убору для льотчиків.
Її можна було легко сховати в кишеню і одягнути замість шолома після закінчення польоту, кашкет в цьому випадку не походила. З цієї причини пілотка (від слова пілот) спочатку називалася польотної шапкою або полеткой. З часом пілотка стала форменим головним убором різних військових і напіввійськових (піонери, кадети, скаути та ін) формувань.
Польова кепка (patrol cap, field cap) — м'яка кепка з жорстким, округлим козирком і плоскою вершиною, яку військовослужбовці деяких країн використовують, коли не потрібно бойовий шолом.
Рибальське капелюх (bucket hat, fishing hat, beanie hat). Являє собою м'яку бавовняну капелюх з широкими сильно нахилені вниз полями. У тульї найчастіше роблять кілька отворів, в результаті чого відбувається вентиляція, і в капелюсі не так жарко. Такі капелюхи використовуються у ВМС і армії США, а також в арміях інших країн. У нас така капелюх називається «панамою», хоча це не зовсім вірно.
Терай (terai). Являє собою капелюх для захисту від сонця, з широкими полями і вентиляцією в тульї, найчастіше зроблену з повсті. Ця капелюх придбала величезну популярність в кінці 19 століття. Використовувалася в якості альтернативи тропічному шолома. Зараз ці капелюхи носять в основному підрозділи непальських гуркхів.
Тропічний шолом. Каска з широкими полями і напівсферичної тулією. Часто має подбородный ремінець і навершя у вигляді маленької піки або емблеми. Зазвичай виготовляється з пробки або рослинних волокон, а зверху обтягується тканиною. Колоніальний шолом з'явився в британській армії в середині XIX століття під час воєн з іншими європейськими державами за свої колонії в тропіках і збройних повстань в Індії. Пізніше колоніальний шолом використовувався американцями під час воєн у В'єтнамі і Кореї. Сьогодні колоніальний шолом – елемент парадної форми деяких армійських підрозділів Великобританії та країн Британської Співдружності.
Тем про шэнтер (tam o shanter). Традиційний головний убір у Шотландії. Кругла шапочка з щільно облягає стрічкою навколо голови і м'яким об'ємним верхом. На маківці зазвичай прикрашена помпоном. Носять її, заломивши на одну сторону. Британська і канадська піхота почала носити тем-про-шентеры кольору хакі під час Другої світової війни. В умовах окопної війни такий бере був найбільш практичною альтернативою іншого головного убору – гленгаррі. Сучасні тем-про-шентеры, які носять в різноманітних шотландських полицях, відрізняються емблемами і пір'яними султанчік різних кольорів.Зараз зустрічається тільки в якості головного убору шотландських полків в армії Великобританії, і в деяких військових підрозділах Канади. Тюрбан (turban) — чоловічий і жіночий головний убір у народів Азії і Північної Африки — полотнище легкої тканини, огорнуте навколо голови. Тюрбан зазвичай намотується на тюбетейку, феску або шапку. Для його виготовлення зазвичай потрібно 6-8 метрів тканини, але на деякі види тюрбанів йде до 20 метрів матерії.
Тюрбан зараз носять у багатьох арміях, де служать індуси-сикхи.
Вушанки вважаються традиційним головним убором в Росії. Вушанка зроблена із хутра або овчини і призначається для захисту від холоду. У 1934 році шапка-вушанка знайшла вид, звичний всім досі, її стали носити Військово-морські сили Робітничо-селянської Червоної Армії. Шапка-вушанка чорного кольору складалася з окола, суконного чорного ковпака, козирка і назатыльника з навушниками. Навушники в опущеному положенні зав'язуються на тасьму, а в піднятому заправляються всередину назатыльника. Згідно з наказом Наркома ВМФ № 426 від 20 жовтня 1939 року, суконний ковпак замінили на шкіряний, а також додали обтягнуту шкірою гудзик. Шапки вищого і старшого начальницького складу виготовляли з хутра мерлушки чорного кольору, а шапок середнього комскладу і сверхсрочнослужащих — з хутра цигейки чорного кольору. З 1940 року шапка-вушанка стала зимовим головним убором армії та міліції. Головний убір робили з світлою овчини, хоча на флоті вушанки залишалися чорними.
Кашкет (forage cap). Головний убір з високою тулією, околом і козирком. Зазвичай декорується за дашка і верхнього краю тулії спеціальним ременем, рантом та кокардами, кріпляться на тулью і околицю. Кашкет отримала свою назву від слова «фураж» (корм для коней). Справа в тому, що перші кашкети з'явилися під час наполеонівських воєн, і їх носили російські, пруські і британські кавалеристи, які займалися пошуком корму для коней. Сьогодні кашкет, в різних її формах є частиною військової форми армій багатьох країн світу. Слід додати, що у Великобританії та країнах Британської Співдружності термін forage cap використовують також і для позначення пілотки.
Капелюх рейнджера (campaign hat). Ці капелюхи також називають капелюхом сержанта або капелюхом бойскаутів. Крислатий фетровий капелюх з високою верхівкою, симетрично «защипнутая» з чотирьох сторін, і таким чином утворює пік в центрі – «пік Монтани». Спочатку верхівка капелюхи закінчувалася звичайної складкою, але з-за рясних тропічних дощів, дизайн капелюхи був змінений на догоду практичності: в «складках Монтани» вода не затримується.
Сьогодні ці капелюхи в побуті у королівської поліції Канади, новозеландської армії, збройних сил, правоохоронних органів США, а також у бойскаутів.
Капелюшок-таблетка (pillbox hat). Невелика капелюх без полів, з циліндричною тулією; часто зовсім плоска, з невеликим жолобком, оперізувальному центр тулії. У це важко повірити, але ще зовсім недавно капелюшок-таблетка, доповнена підборідним ремінцем, була військовим головним убором. Її і зараз в цій якості використовують у деяких країнах Британської співдружності.